|
З МИРУ ПО...МАРЦІ – БІДНОМУ ДОПОМОГА Дехто каже, що Червоний Хрест України як благодійна організація вже зжив себе: мовляв, є інші доброчинні Фонди. Але для чого вигадувати велосипед, маючи в розпорядженні потужну гуманітарну організацію, що має величезний досвід допомоги знедоленим, милосердної турботи про бідних, хворих, бездомних чи немічних? Більшість членів і нашої райорганізації Товариства ЧХ є волонтерами. Якщо ми проводимо якийсь захід, то очікуємо хіба що людської вдячності. В той же час, аби допомога тим, хто її потребує, була дієвою й реальною, організації потрібні кошти. Джерел фінансування Червоного Хреста зовсім мало: благодійні внески приватних осіб та колективів, а ще – розповсюдження членських марок. Кожна з них коштує 5 грн. 50 коп. Як на нинішній час – зовсім мізерна сума. Проте, коли я пропоную марки землякам, на неї шкодують грошей, а інколи й запитують: “А що нам з цього?” Тоді я відповідаю, що не у всьому потрібно бачити власну вигоду. Чому б зрідка не зробити невеличкий вклад у допомогу вразливим верствам населення? Сказано ж у Святому Письмі: “Блаженний, хто дбає про вбогого! У день нещастя Господь порятує його”. РО Товариства Червоного Хреста не залишилась осторонь і нинішніх проблем, в яких опинилась наша країна. Мова про допомогу Збройним Силам України після оголошення часткової мобілізації. Дехто в районі перераховував свій одноденний заробіток чи інші суми на рахунок ЗСУ, хтось надсилав смсповідомлення на номер 565. Тобто, ледве не кожен місцевий житель намагався внести свій – хоч невеличкий – вклад у підтримку обороноздатності країни. Наша ж організація разом з адміністрацією ЦРЛ ще кілька тижнів тому вирішила цілеспрямовано допомогти військовому підрозділу, що розташувався в нашому районі. Для початку з’ясували, що їм найпотрібніше в польових умовах, аби потім попросити працівників районних установ та підприємств зібрати по можливості необхідне. Активну участь у цьому заході взяли не лише працівники лікарні, а й управлінь Пенсійного фонду, соціального захисту населення, юстиції, суду, відділу культури та просто небайдужі й щедрі жителі району. Найперше, що ми зробили – привезли військовим нову постільну білизну, забравши вживану для прання в пральні медичного закладу. Пізніше двома мікроавтобусами – від ЦРЛ та відділу культури райдержадміністрації – завезли нашим захисникам ковдри, матраци, подушки, рушники, засоби гігієни (від шампуню та туалетного паперу до бритв для гоління), цигарки, овочі, консервацію, мед, засолене ящиками сало... Люди несли стільки всього, що військові вже почали відмовлятися від народних щедрот. А зовсім недавно, вже після того, як чимало чоловіків з району були відмобілізовані на службу в деякі військові частини України, через Червоний Хрест ми передали їм постільну білизну, ковдри та рушники. Товариство Червоного Хреста України було й залишається організацією, яка в найважчі для країни часи завжди разом з народом. Ірина ОСАДЧА, голова РО Товариства Червоного Хреста України. |
12 квітня 2014
|
ВЕТЕРАНИ СОЦІАЛЬНОЇ СЛУЖБИ У 1986 році село Горностайпіль, після аварії на ЧАЕС, фактично було тимчасовим центром Чорнобильського району. Тут кілька років працювали різні райустанови. У 1993 році тут збудували двоповерховий реабілітаційний центр для ліквідаторів аварії на ЧАЕС. А в 1997му на його базі було відкрито обласний будинокінтернат для інвалідів та людей похилого віку, який функціонує і понині. Із першого дня роботи будинкуінтернату працює тут санітаркою Наталія Миколаївна Ящук. На рік пізніше прийшла сюди її колега Тетяна Анатоліївна Харлан. Трудяться тут вони і по цей час. Різні за зовнішністю, вони схожі характерами: тихі, спокійні, сумлінні, готові завжди надати посильну допомогу підопічним. А санітаркам у будинку інвалідів та людей похилого віку не так то й просто. Адже тут проживають, в основному, люди, яким постійно потрібна стороння поміч: перестелити, переодягти, прибрати у кімнаті та багато чого іншого. Третя частина – лежачі, які потребують особливої уваги. І Н.М. Ящук та Т.А. Харлан завжди допомагають їм, стовідсотково виконуючи свій не тільки службовий обов’язок, а й демонструючи чисто людську добросердечність до підопічних, яких нині у закладі налічується 90 осіб. А розпочиналося життя будинкуінтернату практично з нуля. – Перших наших підопічних було всього 1516 осіб, – згадує Наталія Миколаївна. – Проживали вони в одному... коридорі. Бо всі приміщення потребували ремонту. В основному, новоселами були одинокі люди похилого віку Іванківщини. – Ремонт у жилих кімнатах ми робили самотужки, – доповнює її колега Тетяна Анатоліївна. – У вільний від основної роботи час фарбували, штукатурили, виконували інші необхідні роботи. Аби тільки проживаючим було добре... Пройшло 17 років. Змінився зовнішній та внутрішній вигляд будинкуінтернату, який згодом капітально відремонтували. Та не змінилися характери Н.М. Ящук і Т.А. Харлан. Все так же сумлінно вони продовжують працювати, допомагати одиноким проживаючим, яким будинокінтернат став останнім прихистком. Тому й вдячні його мешканці і їм особисто, і всьому персоналу, який турбується про них. Олександр ГРИГОР’ЄВ, інвалід І групи. |
12 квітня 2014
|
ДОПОМОЖІМО СЕРГІЮ СУХОРУКУ! Житель с. Фрузинівка Сергій Сухорук 1981 р.н. отримав тяжку відкриту черепномозкову травму, потрапивши під падаюче дерево. Нині перебуває в КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», постійно впадаючи в коматозний стан. Щоденно на ліки рідні витрачають від 900 до 1200 грн. На операцію, яка має допомогти йому стати на ноги, потрібно 40 тис. грн. У батьківпенсіонерів таких грошей немає. Отож родина Сергія звертається до всіх небайдужих мешканців району з проханням допомогти коштами. У мережах «Райффайзен Банк Аваль» на ім’я його матері Сухорук Любові Миколаївни відкрито рахунок № 26258003834 (код отримувача 23494105, МФО 322904). При участі в благодійній акції «Допоможімо Сергію Сухоруку!» в графі «Призначення платежу» слід писати «Поповнення карткового рахунку №0819206800 Сухорук Л.М. для лікування сина». Допоможімо врятувати людину, шановні земляки! |
12 квітня 2014
|
ЗАДЛЯ СПОКОЮ В РІДНОМУ ДОМІ Відколи в Україні почалося проведення часткових мобілізаційних заходів, Іванківський об’єднаний військкомат став працювати в посиленому режимі. Насамперед, вести роботу з уточнення військового обліку та укомплектування команд для направлення в Збройні Сили України, проводити навчальні збори з військовозобов’язаними. Після відносно недавнього скорочення штату, у військкоматі – невеличкий колектив. І, як зазначає міжрайонний військовий комісар Олександр Кролау, чи не основний тягар організаційно-паперової та іншої роботи лежить на плечах жіночої частини колективу. Й за виконання службових обов’язків, особливо у такий непростий період, як зараз, він ставить найвищу оцінку – “відмінно” – провідним спеціалістам Валентині ГЛУЩЕНКО, Вікторії ІЛЬЧЕНКО та працівнику Збройних Сил України Тетяні МИКИТЮК (вони – на знімку). Ми теж бажаємо їм успіхів у праці, особистому житті та здійсненні найважливішого зараз бажання – роботи в мирних умовах задля спокою в рідному домі – Україні. Фото Тетяни РЯБОКЛЯЧ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
1 квітня 2014
|
НАМ ПРОТИПОКАЗАНО... ЕКОНОМИТИ Жінки більше страждають від безгрошів'я та фінансових криз, вважають психологи. Жінкам і дівчатам просто протипоказано економити і бути бідними. Це катастрофічно позначається на їх здоров'ї та психіці. По-перше, жінкам завжди потрібно більше, ніж чоловікам. Більше їсти вітамінів і мікроелементів – бо вони щомісяця втрачають кров, і щоб зберегти красу. Більше потрібно косметичних засобів, а не лише пінка для бриття, як чоловікам. Їм треба більше одягу, більше білизни. Також кожна хоче манікюр зробити, прикраси придбати, на що не витрачаються чоловіки. У результаті, якщо вона не отримує цього, починає відчувати себе пригніченою, замикається в собі, впадає в депресію... Саме з цієї причини жінки часто мріють вийти заміж за багатого чоловіка, шукають собі 'папіків'... Це не означає, що вони не відчувають кохання і не мають почуття гідності. Просто у них є загострена потреба безпеки фінансової. Вони прагнуть забезпечити собі і своїм дітям тил, щоб бути здоровими і не плакати, не мати комплексів через те, що не можуть собі чогось купити, не переживати негативних емоцій. Також відомо, що найкращим антидепресантом для жінок є шопінг. Деяким він приносить навіть більше задоволення, ніж секс. Відповідно, якщо у жінки забрати це задоволення, цю 'пігулку', її стан погіршиться. Потім вона починає недоїдати, від цього псується волосся, шкіра, нігті. Або набирає вагу через неправильне харчування. Це новий привід для розчарувань. І так виходить зачароване коло. Чоловіки також гостро переживають безгрошів'я. Хоча їм це менше шкодить, однак ризикованіше для життя. Жінка буде плакати, замкнеться в собі і відмовиться від друзів, захворіє, але буде шукати вихід чи потім змириться. Чоловіки часто не говорять про свою фінансову кризу, бо це для них принизливо, однак можуть раптово і несподівано для всіх вчинити суїцид. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
1 квітня 2014
|
“МІСІЯ ДОБРОЧИННОСТІ” Під такою назвою Товариство Червоного Хреста проводитиме в квітні Всеукраїнський доброчинний місячник. В нашому районі про його проведення оголошено розпорядженням голови Іванківської РДА №89 від 26 березня. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
29 березня 2014
|
Благодійність у наших серцях Благодійність, доброчинність – ці слова не є сторонніми для Чорнобильської ООП, яка вже декілька років безкорисливо надає посильну допомогу Горностайпільському будинкуінтернату для людей похилого віку та інвалідів. Саме тому на засіданні Ради голів первинних профспілкових організацій Чорнобильської ООП одноголосно було прийнято рішення щодо здійснення акції благодійності, присвяченої дню Святого Миколая, для більш, ніж 80 мешканців Горностайпільского будинкуінтернату. 19 грудня профспілкова делегація, яку очолив представник Атомпрофспілки у Чорнобильській ООП Микола Тетерін, взяла участь у святковому богослужінні, яке проводив настоятель церкви святого Івана Богослова Іванківського Благочиння – Київської єпархії УПЦ протоієрей О. Гасич у с. Оране. А після служби разом з ним делегація відправилася у с. Горностайпіль, де розташований будинокінтернат для людей похилого віку та інвалідів. У їдальні установи мешканці з очікуванням в очах зустрічали гостей. Усім присутнім були вручені новорічні подарунки. Для тих, хто не в змозі ходити, подарунки рознесли по кімнатах та вручили Сергій Бардик та Олена Чернецька. Григорій Михайлюк,провідний експерт з урегулювання соціальнотрудових відносин Чорнобильської ООП. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 січня 2014
|
У районі виявлено сказ. Оголошено карантин Рішенням державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Іванківській райдержадміністрації від 17 липня нинішнього року оголошено неблагополучним щодо сказу тварин та введено карантинні обмеження в с. Феневичі з прилеглими до нього угіддями, пасовищами, польовими та лісовими масивами, в радіусі 10 км терміном на 60 днів. До загрозливої зони віднесено населені пункти Соснівка, Рудня-Тальська, Рудня-Шпилівська, Зимовище з прилеглими територіями та мисливські угіддя ГО КМР «Кречет», ТОВ СМ «Фауна». Затверджено план заходів з ліквідації вогнища в с. Феневичі та прилеглих територіях, якими, зокрема, передбачається стовідсоткове охоплення щепленнями проти сказу наявних тут собак та котів; ліквідація смітників, які приваблюють бродячих тварин та диких хижаків; зменшення чисельності, в межах чинного законодавства, безпритульних собак та котів; заборона на період дії карантинних обмежень; проведення промислового і ліцензійного відстрілу диких тварин, їх відлов та вивезення; вжиття заходів щодо зменшення чисельності лисиць. Про те, що стало причиною вжиття таких заходів, розповідає начальник управління – головний державний інспектор ветеринарної медицини Іванківського району Валерій Петрович КОЖАН. – Розпочалося все з того, що до жительки-дачниці у с. Феневичі на вихідні приїхала на відпочинок онучка, 2008 року народження. У бабусі з домашніх тварин були лише кішка і троє кошенят 1,5-місячного віку. Онучка гралася з одним із них, яке подряпало їй руки. Через день після від’їзду дитини до Києва, де вона мешкає, кошеня загинуло. Після дослідження мозку трупа тварини, проведеного в регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини Київської області, було виявлено захворювання її на сказ. У сусідньому будинку в згаданому населеному пункті перебувала в гостях дівчинка, жителька м. Миронівка, 2008 року народження, яка теж разом із потерпілою гралась із цим же кошеням. Бабуся потерпілої дівчинки виявила у себе на руці подряпини невідомого походження, тому в даний час двоє дітей і власниця хворої тварини отримують курс антирабічних щеплень. У цьому помешканні утримувалось двоє котів, а поряд в оселі – ще 8, які вільно між собою контактували і разом харчувались. Тому було прийнято рішення усіх цих тварин піддати автаназії, а трупи – спалити. Мешканцям усіх трьох садиб, які, не виключено, мали контакт із тваринами, що контактували із загиблим кошеням, рекомендовано звернутись за місцем реєстрації до лікаря-рабіолога. У зв’язку з цим захворюванням слід знати наступне. Сказ – одна з найнебезпечніших хвороб, спільних для тварин та людей. До того ж – невиліковна! Хворі тварини підлягають знищенню, а спасіння людей, заражених вірусом сказу, можливе за умови своєчасно розпочатого курсу антирабічних щеплень (якомога раніше після інфікування). Головним джерелом збудника сказу продовжує залишатись лисиця. Як правило, зараження відбувається внаслідок укусу скаженою твариною, але це можливо і при умові попадання слини хворої тварини на пошкоджену шкіру (подряпини, потертості), наприклад, при лизанні рук. Вірус сказу в організмі хворої тварини знаходиться в мозку та слині, причому, він виникає в період інкубації, за 8-10 днів для того, як з’являться клінічні ознаки захворювання. На цьому і грунтується вимога ветеринарних спеціалістів: протягом 10 днів вести нагляд за твариною, яка нанесла укуси. Тобто, за цей період повинні проявитися ознаки сказу у тварини (якщо вона під час нанесення укусу була заражена збудником хвороби). До речі, на перших стадіях прояву сказу тварина зовсім не агресивна, а, навпаки, – занадто лагідна. Для того, щоб убезпечити себе від сказу, треба пам’ятати наступне: щороку доставляти своїх собак і котів у ветеринарну установу для проведення профілактичних щеплень проти сказу; тримати сторожових собак на прив’язі лише в закритих дворах; негайно повідомляти службу ветеринарної медицини та заклади охорони здоров’я про випадки укусу або травмування людини, свійської чи домашньої тварини (ті з них, які покусали людей чи тварин, підлягають карантинуванню протягом 10 днів); вигулювати та вивозити за межі помешкання чи садиби собак необхідно тільки при наявності повідків та намордників; не допускати до полювання не щеплених проти сказу собак, про що у мисливців повинні бути відмітки у ветеринарному паспорті тварини. Якщо вас укусила будь-яка тварина, відразу проведіть місцеву обробку рани: поверхню її ретельно промийте водою з господарчим милом, а краї обробіть спиртом або настоянкою йоду. Після цього негайно зверніться до лікаря-рабіолога в травмопункт. Тварину, яка укусила, забивати забороняється! Її необхідно ізолювати та звернутися в установу державної ветеринарної медицини. Дотримуйтесь вказаних вимог і будьте завжди здорові! Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
6 серпня 2013
|
БРОДЯЧІ “СВЯЩЕННІ КОРОВИ”: І НЕ ЗАЧЕПИТИ, І НЕ ДОПОМОГТИ... Знову повернутися до теми безпритульних тварин на вулицях Іванкова, яку ми вже не раз обговорювали на сторінках “Трибуни праці”, змусили два, на перший погляд, різноплановані і не пов’язані між собою випадки. Але вони – як дві сторони однієї медалі – ще і ще раз висвітлюють проблему, яка останні роки, немов більмо на оці українців (і навіть європейців!), і до вирішення якої ще дуже далеко... Нещодавно на одному із засідань у райдержадміністрації головний санітарний лікар району В.О. Богуш озвучив такі цифри: за шість місяців цього року домашні й безпритульні тварини покусали 41 жителя Іванківського району, дев’ятьом з них призначено щеплення проти сказу. Торік ситуація була вдвічі «легшою»: теж 41 покусана особа. Правда, курс антирабічної вакцини довелось пройти тільки двом. І якщо агресія домашніх собак та котів не так страшна, оскільки більшість їх вакцинується, то від бродячих “друзів” можна очікувати якої завгодно інфекції. ... В центрі Іванкова лежав ледь живий, худющий, породистий мисливський пес. – Тільки що викинули бідолаху з якоїсь іномарки, – жалісливо похитуючи головою, розповідала жінка, біля ніг якої притулився собака. – Ми вже його й кефіром відпоювали, й пробували нагодувати, бо зовсім безсилий... Заберу додому, відгодую, буде з чоловіком на полювання ходити... В яку халепу втрапив цей собака – невідомо. Але йому, можна сказати, пощастило. Адже нова господиня позбавила його статусу безпритульної тварини. На відміну від сотень таких, що тиняються по населених пунктах Іванківського району. Особливо це помітно в селищі: то собача зграя розгулює по центру, заважаючи автомобілістам і лякаючи пішоходів, то кілька тварин розляжеться на сонці прямо перед вхідними дверима якоїсь поважної установи... Хтось їх боїться, остерігаючись гострих зубів, а тому лає і комунальників, і місцеву владу, які “не вживають заходів”. А хтось жаліє, часто підгодовуючи й захищаючи тварин, які вже в кількох поколіннях звикли вважати своєю територією все містечко. Але ті чи інші емоції цій проблемі не зарадять. Вже кілька років, як Закон України “Про захист тварин від жорстокого поводження” по суті перетворив бродячих собак (коти – менш помітні й небезпечні) на “священних корів”, яких не зачепиш під страхом кримінальної відповідальності. А реально допомогти заважає, з одного боку, хронічне безгрошів’я, з іншого – відсутність досвіду (з чого почати й на чому акцентувати увагу – притулку, вакцинації, стерилізації, пошуку нових домівок?). Хоча всі розуміють: якщо трапиться щось екстраординарне (наприклад, від бродячих тварин хтось серйозно постраждає), тоді, можливо, якісь кроки для вирішення цієї проблеми будуть здійснені. Але й це ще не факт, судячи з того, що серед статистичних даних, озвучених Володимиром Олексійовичем, є реальні люди, покусані бродячими і котами, і собаками. Декому з жертв довелось отримати повний курс щеплень проти сказу, що, само по собі, – досить неприємна процедура. Проте резонансу не набув жоден випадок. Не змогла з потерпілими поговорити і я: конфіденційна інформація, кажуть лікарі... То що – і далі самоплив без жодних спроб вирішення проблеми? Безпритульні тварини когось злять, дратують, лякають, часом кусають чи дряпають, в когось викликають співчуття і жаль і... плодяться, плодяться, плодяться. Можливо, потрібно розпочати саме з цього – регуляції популяції бродячих собак шляхом їх стерилізації? Це дешевше, аніж організовувати вартісні притулки з відповідним штатом працівників, утримання яких справді “не потягне” ні жоден з місцевих, ні районний бюджети. Як розповів начальник КП “Іванківського ВУЖКГ“ В.І. Вітер, кілька років тому, коли на рівні області була прийнята цільова програма регулювання чисельності безпритульних тварин (на жаль, не підкріплена матеріально), у нас в районі теж планували зайнятись цією проблемою. Не вийшло. Хоча для початку, за словами Володимира Івановича, великих капіталовкладень не потрібно. Десь у сто тисяч гривень обійдеться оренда якого-небудь приміщення за селищем (можливо, старі ферми чи господарські будівлі) та невеликий в ньому ремонт, аби можна було там оперувати й утримувати деякий час після операції бездомних собак і котів. Є у нас в районі й ветеринари, які дешевше, аніж київські спеціалісти, згодні робити стерилізацію. Крім того, необхідно ввести штатну одиницю спеціально навченого відловлювача тварин, адже ця робота – не завжди безпечна… До речі, аби зменшити навантаження на місцеві бюджети й спростити процедуру розрахунку за послуги ветеринарних лікарів, в багатьох містах і містечках України волонтери збирають пожертви саме для стерилізації тварин. Якби і у нас за це взялись представники якоїсь громадської організації, здається, іванківці не поскупились би на десятку-другу гривень, бо багатьом вже “у печінках” зграї безпритульних собак. Можна також налагодити зв’язки з київськими волонтерськими центрами по захисту тварин від жорстокого поводження, які, використовуючи спеціальні європейські гранти, можуть якусь частину відловлених собак стерилізувати безкоштовно. Тобто, проблема з безпритульними тваринами не є тупиковою. Просто необхідно, щоб хто-небудь для її вирішення зробив хоч би один крок. Наприклад, виніс питання на сесію районної чи селищної ради, організував групу волонтерів-однодумців, зрештою, відшукав для бездомної тварини господаря... І рано чи пізно все це буде. Правда, очевидно, тільки тоді, коли окупація селища “священними собаками” стане зовсім нестерпною... Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
31 липня 2013
|
Обережно! Атакують ентеровіруси! Останнім часом в ЗМІ з’являються дані про спалахи захворювань, викликаних ентеровірусами. Вже зареєстровано два таких випадки і з жителями Іванкова. Ентеровірусні інфекції – це група гострих інфекційних хвороб, що викликаються кишковими вірусами Коксакі (А і В), ЕсНО. Вони характеризуються багатоманіттям клінічних проявів і протікають з ураженням рота і горла, шкіри, скелетних м’язів, міокарда, головного мозку, кишечника з одночасним розвитком діареї. Проникнення ентеровірусів в організм людини можливе через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів під час розмови з хворим, а також через травний тракт, при купанні у водоймах, прийомі забрудненої їжі, брудні руки. Тому купатись необхідно у водоймах, в які не потрапляють стічні води або у спеціально відведених для купання місцях. У місці проникнення вірусу відбувається його розмноження, накопичення, яке проявляється запаленням з розвитком симптомів ГРВІ, фарингіту, проносу, ураженням багатьох органів і систем, у тому числі можливе виникнення асептичного серозного менінгіту, менінгоенцефаліту. Позашлункові форми ентеровірусних інфекцій проявляються через 2-10 днів. Спостерігаються також герпетичні ангіни. Захворювання починається з підвищення температури тіла, головного болю. В ротоглотці на фоні гіперемії з’являються дрібні пухирці (визикули), що розташовуються на язиці, піднебінних дужках, мигдалинах, небі. Визикули розриваються і з’являються ерозії. Біль у горлі і слинотеча посилюється. Поряд з ангіною можливий пронос, висипання на шкірі. Ентеровіруси викликають і геморагічні кон’юнктивіти. При задовільному загальному стані спочатку уражається одне око, а потім і друге. З’являється відчуття чужорідного тіла, світлобоязнь та сльозотеча, повіки набрякають, з’являються крововиливи в кон’юнктиву з подальшим серозним або гнійним виділенням. Хвороба триває близько 2 тижнів. У залежності від тяжкості перебігу захворювання, в домашніх умовах хворого необхідно ізолювати, виділити окремий посуд, рушник, постіль та інші предмети побуту. Все це після кожного використання бажано прокип’ятити. Але найкраще при появі симптомів – звернутись до лікаря- інфекціоніста. Валентина КОНОНЕНКО, лікар-епідеміолог Іванківського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ГУ Держсанепідслужби України. Вирізка з газети: |
31 липня 2013
|
| Закрити |
